Про життя Григорія Косинки протягом визвольних змагань майже ніяких даних
нема. Хоменко О. А., упорядник видання «Вибрані твори» Г. Косинки та передмови
до нього, пише: „У замітці «Автор о себе», що була опублікована 1930 р. в
збірці перекладених російською мовою його новел, читаємо: «Принимал активное
участие в боях в период гражданской войны на Украине». Якось воно незрозуміло.
Якщо це «активное участие» було на боці червоних, то чому про це відверто і не
написати?“. З фрагментів листів К. Анищенка до Г. Косинки, наведених у статті
Ю. Домотенка «Родовід Григорія Косинки. Правда селянської бідноти», стає
відомо, що Григорій перебував у повстанських загонах отамана Зеленого,
принаймні про це він натякав своїй дружині, Тамарі Мороз-Стрілець.
У 1926 році вийшла літературна хрестоматія «За 25 літ» (редактори та
упорядники А. Лебідь та М. Рильський), де про цей період у житті Косинки
написано так: «Служив у армії рядовим козаком, брав участь у боях… та ще по
дурному сидів місяців зо три в тюрмі…». Про те, що ця «тюрма» була Лук'янівська,
згадується у статті Віктора Гриневича «Григорій Косинка служив в отамана
Зеленого». О. Хоменко припускає, що саме «боротьбисти» могли його звідти
визволити, як це було пізніше із О. Довженком та Остапом Вишнею. Саме у їхній
газеті він розпочав публікуватися з 1919 року.
У 1920 році Косинка опиняється у м. Кам'янець-Подільському, що тоді було
столицею УНР. Можливо, що він думав про еміграцію, але згодом повертається до Києва
і стає студентом КІНО.
Комментариев нет:
Отправить комментарий